Три тижні поспіль учні вирушали у  пішохідні походи до сусідніх населених пунктів, долаючи щоразу  більше десяти кілометрів. У цих походах  з нами були наші друзі з гуртка «Основи екологічних знань» Золотоколодязянської ЗОШ, з археологічного гуртка Добропільської ЗОШ №7 та з Добропільського центру туризму та краєзнавства. Двічі побували у селі Веселому. Зустрілися зі старожилами - Марією Іванівною Чучин ( 1924 р.н.), Ольгою Іванівною Барановою ( 1926 р.н.) та Ольгою Микитичною Щербаковою ( 1929 р.н.) , які розповіли про бій за визволення села у вересні 1943 року. Важко їм було згадувати ті страшні часи, коли ревіли танки і розривалися снаряди, ворожі літаки бомбили село і лунали залпи «катюш»… Місцеві жителі  вимушені були ховатися в погребах, а коли радянські солдати їх випустили, вони не могли повірити, що все скінчилося. На очах у жінок були сльози. Шкода, що пам’ять не зберегла усі деталі тих подій, але відчуття страху перед війною і бажання миру вони змогли нам передати. Обстеження гори Крем’янки спростувало твердження про те, що саме вона була місцем розташування укріпленої лінії оборони німецьких військ. У наступних походах доведеться пошукати справжнє місце бою. Імовірно, воно було десь поруч. Через тиждень -  нове завдання: за допомогою археологічної розвідки треба було знайти речові докази існування «деревни Дарской», яка була позначена на картах XVІІІ ст. в одній із балок  на північний захід від села Веселе. Хоча процес пошуку був дуже цікавий, але результат – невтішний. Знайдені уламки керамічного посуду та знаряддя праці виявилися  більш пізніми – ХІХ ст. Тож пошуки продовжили через тиждень, але вже зі сторони села Новотроїцького. Було знайдено знаряддя праці, яке використовувалося для обробки деревини ХVІІІ –ХІХ ст. Але це випадкова знахідка, яка не свідчить про існування у тому місці хутора.  Отже, нас чекають нові походи.