ОСВІТНІЙ ПОРТАЛ ДОБРОПІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ

 

За столом з літературними героями Гоголя

19 квіт. 2019
Ювілейний рік Гоголя святкує вчительська та учнівська спільнота шкіл Добропільського району

        1 квітня 2019 року виповнилося 210 років від Дня народження Миколи Васильовича Гоголя.

         В житті звичайної людини ювілей – значуща подія, але ніщо в порівнянні з тим, коли святкується ювілей класика світової літератури, який об’єднує протягом півтора століття навколо свого імені мільйони людей. Така подія є тривалою по часу і масштабах. Виходячи з цього твердження, вчителі та учні продовжують досліджувати життя і творчість письменника. Цього разу вивчалась «кулінарна тема» Гоголя, якого вважали «кулінарним» письменником.

         У найпопулярнішому із драматичних творів «Ревізорі» Хлєстаков мріяв про суп в каструльці прямо із Парижу. Прибуття Чичикова в губернське місто починається з обіду, на який подають мізки з горошком, сосиски з капустою, огірок солений, листковий солодкий пиріжок. Всім відомі дині, якими смакували Іван Васильович із оповідання «Як посперечались Іван Васильович з Іваном Никифоровичем». Треба розуміти, що кулінарні вподобання в творах Гоголя – це характеристика місця дії і характеристика його персонажів.        

         Своїми думками з приводу опису страв в творах письменника, ділиться Мурованна Людмила Сергіївна, вчитель російської мови та зарубіжної літератури Ганнівської ЗОШ І-ІІІ ступенів:

         «Українські чорноземи, на яких виріс Микола Гоголь, і в XІХ столітті були плодючими, давали гарні врожаї. Тож не випадково автор поеми «Мертві душі» яскраво описував страви, які подалась на стіл його персонажів.

         Чим частувалися Хома Брут та інші бурсаки і семінаристи з повісті «Вій»? Завжди голодні, влітку вони наїдалися від пуза, викрадаючи на городах кавуни і дині, а під час канікул співали псалми під хатами заможних селян, за що отримували вареники, а то і шмат сала. А як їв Собакевич із «Мертвих душ»? Ватрушки на його столі були більшими від тарілки, а страву під назвою «няня» він міг з’їсти самотужки. «Няню» робили з баранини, а в українській кухні ми знаємо її як «кендюх» – шлунок свині начиняли обрізками сала, м’яса, варили, а потім запікали у духовці. Скільки Ви можете з’їсти такої жирної їжі за раз? Кілька шматочків, а Собакевич міг впоратися один під час обіду. На відміну від нього, Плюшкін тримав для гостей пліснявий сухар та лікер з комахами в середині пляшки.

         Згадаємо і «Вечори на хуторі поблизу Диканьки». Лантухи з паляницями та ковбасами, які колядники носять, створюють в повісті атмосферу справжнього українського карнавалу. А чи не уособлює пацюк, якому вареники самі плигали до роту, мрії про рай, з якого Бог вигнав людство?

         Сам Микола Гоголь не мав гріха обжерливості, але в своїх творах згадав стільки страв, що з них можна скласти цілу кулінарну книгу. І не дарма літературознавці присвятили багато досліджень кулінарним вподобанням його героїв, адже саме через вареники та пироги читачі можуть познайомитися з характерами гоголівських персонажів.»

         Запрошуємо всіх поціновувачів Великого Гоголя, який писав російською, але ніколи не забував своїх українських коренів, і в подальшому вшановувати пам’ять письменника культурними заходами та творчими відкриттями.

                                                                       Ольга Булатова, методист районного методичного кабінету